IЗ ЗБIРКИ ЯК ВОНИ ПОЖИВАЮТЬ ÏДАЛЬНЯ ДЛЯ ПТАХIВ



Категории Олександр Копиленко ()Ў ./ 13 Клас (hid)Ў ../../SCHOOL/13class/

Оригинал Всi хлопцi заздрили Василевi. Ще б пак не заздрити! Синичка, яку вiн вирвав з кiгтiв шулiки, зовсiм звикла до хати. Василь вирубав для неï велику гiлку i причепив до стiни. Там синиця i лазила, мов акробат. Годував ïï Василь. Насипле насiння конопляного, синичка i клює його. Всiх комах синиця в хатi виловила. Лазить вона всюди, в кожну щiлину зазирає. Помiтить таргана, то вже не втече! Нацiлиться своïм довгим, чорним, тонким дзьобом — i немає таргана. Проковтнула його синиця. Тепло в хатi. А надворi завiрюха гуде, снiгу намело так багато, що й тинiв не видно. Все позамiтало. Цiлий ранок Василь з батьком снiг одкидали, стежки прочищали. Прийшов до Василя його товариш Миколка. Дивилися хлопцi, як синичка весело стрибає. А Миколка й каже: — Добре цiй пташцi. Вона в теплiй хатi сидить, i ïжа в неï є. А тим пташкам, що в лiсi, тяжко. Бур'яни снiгом замело. Голодують пташки. Багато ïх до села поналiтало, в комори i в хати просто лiзуть. Тодi Василь аж з мiсця схопився: — А що, коли для пташок ïдальню зробимо? — Яку ïдальню? — не розумiючи спитав Миколка. Пояснив йому Василь: — Приладнаємо таку дошку невелику i повiсимо на дерево. Щодня будемо туди насипати насiння, крихт, листя з капусти. Нехай пташки ïдять собi. Прийшли хлопцi до мене радитись. Розповiв я хлопцям, як зробити ïдальню i врятувати пташок вiд голодноï смертi. А дiти вже й самi знають, що, коли бiльше пташок у нас буде, — менше шкiдникiв на полi i в саду. Пташки знищують комах-шкiдникiв. Хлопцi завзято взялися до справи. Знайшли дошку й прибили низенькi борти, щоб вiтер насiння не здував. Прив'язали по кутках чотири мотузки, на яких висiтиме дошка. От i готова ïдальня. — У нас буде найкраща ïдальня. Пташки гуртом ïстимуть, дружно, — сказав Миколка. Хлопцi написали на бортах своєï дошки: Ïдальня для птахiв Це на одному боцi. А на другому такий напис: Хижакам i шкiдникам тут ïсти заборонено Набрали хлопцi в кишеню рiзного насiння, крихт, обрiзкiв з капусти i пiшли на лижах у лiс. Василь злiз на невисоку осику й приладнав там дошку. Насипав поживи для пташок. Потiм побiгли Василь з Миколкою покататися на лижах, доки пташки злетяться. Хороше на лижах у лiсi взимку! На прогалинi, бiля яру, гора довга. Летить Василь, а за ним Миколка. Швидко лижi несуть, аж сльози на очах од вiтру. Та ось Василь на горбочку не встиг пiдстрибнути i перекинувся в снiг. I не видно хлопця, так снiгом засипало. А Миколка полетiв далi, смiючись. Покаталися хлопцi i, додому повертаючись, зайшли до своєï ïдальнi. А там уже йде справжнiй бенкет. Налетiли щиглики галасливi, чижi, засмученi чечiтки-сирiтки, снiгур поважно сiв на борт, вiвсянка полохливо озирається, навiть горобчик, сiренький стрибунець, хитро клює насiннячко. Шум, галас! А синичка собi пiдлетить обережно до дошки, схопить конопляне насiннячко, потiм сяде на гiлку, розлущить його, проковтне зернятко i назад. Приємно хлопцям, що вони стiльки пташок нагодували. Так усю зиму Василь з Миколкою годували птаство. Всi пташки в лiсi знали цю ïдальню i щодня злiталися попоïсти. А про двох хлопцiв — про Василя з Миколкою — пташки спiвали веселих пiсень.
IЗ ЗБIРКИ ЯК ВОНИ ПОЖИВАЮТЬ ÏДАЛЬНЯ ДЛЯ ПТАХIВ