IЗ ЗБIРКИ ЯК ВОНИ ПОЖИВАЮТЬ ÏДАЛЬНЯ НА ДЕРЕВI



Категории Олександр Копиленко ()Ў ./ 13 Клас (hid)Ў ../../SCHOOL/13class/

Оригинал У дитячому садку в кiмнатi на великому вiкнi висить клiтка. А в клiтцi живе чижик. У нього зеленi груди, аж жовтi. I весь вiн хоч i сiренький, але пiдфарбований зеленим. Чижик такий непосидячий i веселий. Вiн або спiває, або лазить по дротинках. Ото причепиться лапками, повисне головою вниз i дивиться на дiтей своïми бистрими-бистрими чорненькими очима, наче аж смiється. Мовляв, бач, як я вмiю лазити, а ви нi! Ну, куди там! Щоб хто-небудь зумiв так лазити! Ось Боря вже на дерева в парку лазить, на паркан лазить, а так, як чижик, зроду не зумiє! Коли тьотя Галя принесла чижика i всi дiти неймовiрно зрадiли пташцi, тьотя Галя сказала: — Чижик поживе у нас до весни. А весною ми його випустимо. — А чому? — спитала Нiна, бо вона завжди тiльки те й знає, що запитує. — А тому, — сказала тьотя Галя, — що незабаром випаде снiг i важко буде чижиковi здобути собi ïжу. А влiтку пташкам тепло, багато комашок, i пташки знищують шкiдливих мушок i черв'ячкiв. А взимку холодно i мушок немає. Найменша дiвчинка Майя сказала: — Якби чижиковi мама принесла калошi, пальто, шапку та рукавички, тодi б чижик не мерз. Правда? Старшi дiти засмiялись, i навiть тьотя Галя засмiялась i погладила маленьку Майю по бiлявiй голiвцi. — Тьотю Галю, — проказала швидко Нiна, — а коли я залишатиму пташкам трохи хлiба, трохи цукру, трохи супу i всього-всього потроху? Нехай собi зимою ïдять. Можна? — Аякже,звичайно, можна, — сказала тьотя Галя. — I я! I я! I я! — закричали всi дiти. Бо всiм же хочеться годувати пташок, щоб легше i веселiше жилося щигликам, синицям, чижикам, коноплянкам, снiгурам, горобцям, якi на зиму нiкуди не хочуть вiд нас летiти. — Тодi давайте зробимо iнакше, — сказала тьотя Галя. — Знаєте як? Давайте зробимо на деревi ïдальню для пташок. Отут i почалася робота! Тьотя Галя десь дiстала кришку вiд дерев'яного ящика. А на цiй кришцi кругом був невеличкий кантик. Це треба для того, щоб вiтер не здував з дошки насiння й крихт. Пiсля мертвоï години пiшли дiти на прогулянку i будувати свою ïдальню... Майя питає тьотю Галю: — Тьотю Галю, а скажiть, у пташок теж є мертва година? Знову дiти засмiялися, а Майя тiльки плечима знизала. Мовляв, чого ж вони смiються? — Нi, Майєнько, немає у пташок мертвоï години, — вiдповiла тьотя Галя. — От щасливi вони, — тяжко зiтхнула Майя. — Бо так багато цiкавого в садку, а тут треба неодмiнно по обiдi лягати спати. Нiколи не встигнеш всього й зробити за день. Днi якiсь такi коротесенькi! Бiля садка великий парк. Туди дiти ходять гуляти. Тьотя Галя приладнала на невисокому кущi дошку-ïдальню. У Борi взяла крихти хлiба, якi вiн нiс, пшоно. У Нiни — конопляне насiння, що його любить ïсти чижик... Все це вона висипала на дошку. Потiм пiшли гуляти по дорiжках парку. Але бистроока Нiна перша побачила i закричала: — Дивiться, дивiться, вже обiдають! Дiти спинилися, завмерли, затихли i здалеку спостерiгали, як першим прилетiв у свою ïдальню горобець-молодець. Вiн сiв на дошку i, сторожко озираючись на всi боки, почав швидко-швидко дзьобати насiння. Ось уже й другий сiв на гiлку, теж озирається, нiби чекає своєï черги. Потiм скiк — i опинився на дошцi. А тут невiдомо звiдки взялася синиця. Вона й секунди нiколи не сидить на мiсцi! Синиця перестрибувала з гiлки на гiлку, потiм з розгону пiдлетiла до ïдальнi, вхопила якесь насiння i знову на гiлку. Затиснувши лапкою насiння, синиця моторно розлущила його i з'ïла. Тодi — стриб на дошку! Але синиця страшенно задиркувата. Вона й тут не втрималася, засичала на горобця i цюкнула його дзьобом. А горобець не злякався. Вiн крильцем вiдмахнувся вiд задиркуватоï синицi. I вже знов злетiли iншi пташки на обiд, що ïм влаштували дiти. А дiти стояли мовчки i не зводили очей iз своєï веселоï ïдальнi. Тiльки Майя не витримала i тихо сказала: — Обiдають... От пташкам добре. ïм не треба нi ложку тримати в руках, нi виделку, i суп у них з ложки не розливається... Майя ще раз тяжко зiтхнула. А пташки обiдали та дякували дiтям, що влаштували ïм на зиму таку багату i затишну ïдальню...
IЗ ЗБIРКИ ЯК ВОНИ ПОЖИВАЮТЬ ÏДАЛЬНЯ НА ДЕРЕВI